конец

сущ. муж. рода

1. предел, последняя грань чего-н. в пространстве или во времени

2. путь, расстояние между двумя пунктами

3. причальная веревка, канат

кінець

¤ *в конце концов -- кінець кінцем, врешті-решт, зрештою

¤ *положить конец чему-н. -- покласти край чому-н.

¤ *в оба конца -- в обидва кінці

¤ *из конца в конец -- з краю до краю

¤ *на худой конец -- у найгіршому разі

¤ *со всех концов -- з усіх кінців