граничити

дієсл. недокон. виду (що робити?); неперех.

Дієприслівникова форма: граничивши, граничачи

1. мати спiльну границю, сумiжнi територiї

2. (перен.) бути подiбним, близьким до чого-небудь, межувати з чимось

граничить

Деепричастная форма: гранича