край

імен. чол. роду

1. лінія, що обмежує поверхню чого-небудь; кінець

2. те саме, що шматок

3. (чому) закінчення, припинення якоїсь дії, стану

4. те саме, що країна

5. місцевість, область район, адмін.-тер. одиниця

край

¤ настає край -- наступает конец

¤ на краю загибелі -- на краю гибели

¤ від краю до краю -- от края до края

=============

прийменник

возле

¤ край села -- возле села

¤ край дороги -- возле дороги

=============

від слова: краяти(ся)

дієсл. недокон. виду (що робити?)

Дієприслівникова форма: краявши, краючи

різати що-небудь на шматки

резать

Деепричастная форма: режа