полегкість

імен. жін. роду, тільки одн.

від слова: полеглий

снисхождение кого-чего к кому-чему сущ. ср. рода, только ед.ч.

¤ не заслуговувати на полегкість -- не заслуживать снисхождения

¤ з полегкістю -- с облегчением